|
Статьи сайта
Вітольд Горовський: закрити шахти - це просте рішення, але потрібно, щоб тебе звали Маргарет Тетчер.
Польща - країна, яка пройшла важкий шлях від комуністичного режиму до демократичного суспільства з розвиненою ринковою економікою, може служити для України гарним прикладом і привідом для оптимізму.
Польща, яка мала на старті на початку 90-х років економічну ситуацію набагато складнішу, ніж мала Україна, завдяки «Шоковій терапії» - плану переходу країни від комуністичної до ринкової економіки, швидко досягла бажаних результатів, хоча це було і досить нелегко для громадян та країни в цілому . Реалізація плану Бальцеровича була проведена в дію швидко і рішуче.
Зміни в економіці призвели до змін також і до змін в інших сферах: в соціальній, військовій та гуманітарній.
Кореспондент портала «ПроДнепр» (prodnepr.dp.ua) задав декілька питань експерту з питань польського бізнесу, бізнес-консультанту, фахівцю у сфері стратегічного і управлінського консалтингу, Почесному консулу України в Познані пану Вітольду Горовському (Польща):
- У Польщі працює дуже багато українців - на будівництві або в промисловості.
У зв'язку зі схваленим Європапламентом безвізовім режимом для України і Асоціацією з ЄС, що Ви думаєте з приводу зростання кількості людей, які легально або нелегально можуть приїхати до Польщі?
- Українських робітників в Польщі офіційно більше 500 тисяч – так званих «трудових мігрантів».
Міграційні служби Польщі дали більше мільйона дозволів українцям на легальну роботу в Польщі.
Ці дозволи діють 6 місяців, тому я ділю на два - виходить півмільйона чоловік. Це - найскромніші оцінки. У 2015 році вони заробили приблизно 5 мільярдів злотих, в Польщі залишили мільярд у вигляді податків.
Я думаю, навіть якщо ці працівники привезли частину цих грошей додому, то вони пішли на розвиток інфраструктури України.
- Як сприймають українських працівників в Польщі?
- Незважаючи на поодинокі випадки непорозумінь, ніяких особливих конфліктів між українцями і поляками не було. У багатьох польських фірмах українці - це ті працівники, яких цінують.
Жоден з українців не отримав статус «біженця», на відміну від мігрантів з Близького Сходу і Африки.
Українці їдуть до Польщі як економічні мігранти на запрошення фірм, які вважають, що їм без цього працівника важко обійтися. Поляки їздять і зараз на роботу на Захід, в 70-і роки в Німеччину їхали працівники з Туреччини, в цьому немає нічого поганого. І немає нічого поганого в тому, що українці приїжджають до Польщі, щоб поліпшити своє матеріальне становище.
Крім того, вони приїжджають в країну, де в них є потреба.
Це явище я розцінюю як соціально нейтральне.
Я вважаю, що одне з багатств України - це те, що Україна - багатонаціональна країна (як і кожна європейська країна).
Винятком з цього переліку країн і є Польща - вона все-таки мононаціональною. Тому ми самі повинні багато чому навчитися.
- У вас в Польщі немає страху перед українськими мігрантами?
- Ні, страху ніякого немає, якщо говорити про українських трудових мігрантів. Є соціальне занепокоєння перед мігрантами з Африки і мігрантами з Близького Сходу. Ми іноді їх об'єднуємо, але їх дуже легко розділити в дискусії.
- 25 років тому Україна і Польща перебували на одному рівні економіки, Польща була навіть в більш скрутному становищі.
Чи залишилися в Польщі підприємства соціалістичної економіки - великі підприємства металургійного комплексу, шахти і т. п.? Що зараз з ними відбувається? Є вони в державній власності або їх просто знищили, щоб вони не забирали кошти держави. Для нас в Україні такі підприємства - велика проблема, вони часто працюють в збиток, не сплачуючи податків, або виводячи їх в офшори. Яка частка таких великих підприємств в економіці Польщі і яка їх частка у валовому продукті країни?
- Не маю в пам'яті будь-яких відсотків. які б вичерпно могли б дати відповідь на ці питання.
Без сумніву, польська металургія була набагато менше і слабкіше, ніж в Україні.
Але, напевно, не менш важливою.
Я менше знаю про Україну з економічної точки зору. Металургія в українській економіці набагато важливіша, ніж металургія в Польщі. Я скажу, що найбільший металургійний завод у Ченстохові належав українцю.
Звичайно, важка промисловість - це важка проблема.
Важка промисловість в Польщі, особливо на півдні країни, але не тільки, є й такі підприємства, що не пережили кризи 90-х років. Частина фірм збанкрутувала, частину приватизували, частину - продали.
Я б не став з цього робити якийсь приклад для України. У суднобудівному секторі, який переживав важкі проблеми - частина заводів збанкрутували. Але зараз вони відроджуються.
Шахти. Це проблема не стільки економічна, як соціальна.
Через те, що це спочатку було соціальною проблемою, вона переросла в політичну проблему.
У цьому секторі в Польщі працює понад 100 тисяч осіб. А ще недавно їх було значно більше.
100 тисяч людей зібрані в одному регіоні - Сілезії.
Уряд не знає, що з цим робити.
Нещодавно поміняли керівника найбільшої вугільної шахти в Польщі тільки тому, що він сказав, що шахтарі тепер зароблятимуть менше, тому що є план порятунку польських шахт.
Він є в тому, що через кілька місяців уряд планує об'єднати галузі енергетичну і вугільну.
Енергетичні підприємства живуть непогано - як ті, які належать польській державі, так і ті, які частково приватизовані.
Багато експертів побоюються, що такі політичні об'єднання двох секторів адміністративними методами може призвести до кризи. Тобто, перенести кризу з вугільної промисловості в енергетику.
Але, чесно кажучи, вирішити проблему з шахтами не так важко, просто потрібно закрити десятки шахт і скоротити сотні тисяч працівників.
Але, щоб так зробити, потрібно, щоб тебе звали Маргарет Тетчер.
- Польща - туристична країна, і історії успіхів в економіці можуть бути пов'язані з успішними прикладами в туристичному бізнесі.
- Так, в Польщі існують території, не пов'язані з промисловістю.
Але ми, як і українці, теж живемо в гарній країні. Ми маємо деякі переваги, пов'язані з туризмом.
Але ці переваги в основному цінують самі поляка, тобто - внутрішні туристи. Вони все частіше починають цінувати відпочинок в своїй країні.
Я не кажу, що в Польщі падає популярність закордонних поїздок, але багато хто вибирає саме внутрішній туризм.
Ринок туризму є третьою галуззю в світі - після фармації і торгівлі зброєю.
Цей сектор дуже сильно зростає, і тепер країнам Центральної Європи необхідно добряче попрацювати.
Що ви можете зробити в цій галузі в Україні? У вас теж красива країна!
У мене є знайомі, які роблять проекти, пов'язані з відпочинком, на байдарках, каяках.
Ви повинні знати, то поляки і німці - це найбільші соціальні групи, які займаються спортивним байдарковим спортом, а умови для розвитку водних видів спорту в Україні дуже хороші.
Я дуже люблю подорожі по Дністру чи Збручу. Це чудові місця.
Я думаю, що це переваги України, які теж можна екпортувати. Можна залучати польських і німецьких туристів до заняття каяковим спортом. Для цього варто зробити мінімальну базу, необхідна воля органів місцевого самоуправління, щоб організувати таке дозвілля.
Саме такий є сучасний споживач, особливо на Заході - йому має бути легко і комфортно.
Якщо є труднощі - то це може залучити хіба що нішевих туристів, бо є такі, хто любить, коли складно. Наприклад я.
Туризм може стати двигуном для України.
Але я не ставив би його першим або другим номером.
Можливо - третім.
- Як ставляться польські інвестори до можливості інвестувати в Україну?
- Хороше запитання, але у мене сумна відповідь.
Для польських підприємців, особливо останнім часом, через війну, корупцію та інші ризики, через пропаганду, сприйняття іноземцями України як місце для ведення бізнесу було настільки зіпсовано, що має пройти якийсь час послідовної діяльності, щоб все це поміняти.
І особливо в 2010-2012 роках, коли в Польщу потрапляли картинки ЗМІ, де податкова поліція зі зброєю і в масках вдирається в польську фірму в Києві, або ще десь, це вкоренилося як стереотип України – країни, де бізнес важко вести.
Тому я б поділив на ті фірми, які справляються (великі фірми) з ризиками інвестування в Україну, і невеликі фірми, які навіть в планах цього не мають.
Я в Познані з друзями з Торгово-промислової палати в рамках Україно-польського економічного клубу, маємо намір зробити щось на кшталт інкубатора, представництво для польскіх фірм в Україні - в якомусь українському місті на Заході або в центрі України.
Це буде перша ініціатива за останні два роки.
Наприклад, є економічне посольство Мазовецького воєводства або Малопольського воєводства при Львівській ТРП. Ми хочемо піти іншим шляхом - хочемо створити інкубатор, який буде полягати в тому, що допомога буде здійснюватися органом самоуправління, де польський підприємець зможе знайти тих, хто зможе виконувати роль агента першого контакту, щоб в цьому місті підприємець отримав юридичну підтримку, які можуть надати безпеку бізнесу. Це буде шляхом подолання недовіри інвесторів і можна тоді буде доказати, що в Україні можна спокійно займатися бізнесом.
І ще - в Україні дуже смачний сир. Я завжди купую додому декілька кілограм такого сиру, але він чомусь називається "російським". Чому?
Записала: Тетяна Кулицька
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
