|
Статьи сайта
Справедливий соціальний розвиток як головна ціль сталого розвитку ООН
Справедливий соціальний розвиток як головна ціль сталого розвитку ООН
Людство вступило в нову еру - 21-е сторіччя. Нова ера вимагає і нової стратегії розвитку, і нових механізмів реагування на виклики та загрози, які наразі стоять перед людством.
25 вересня 2015 року в Нью-Йорку 193 держави-члени ООН одностайно прийняли новий Порядок денний у сфері сталого розвитку тысячоліття у 17-ти Цілях та 169 конкретних завданнях.
Визначитися, які цілі є головними в цьому Порядку денному, і які перспектики очікують Україну в найближчому майбутньому нам допомогла Елла Лібанова, академік НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.
- Нові 17 цілей сталого розвитку ООН (ЦСР) було розроблено на заміну ЦРТ, що діяли упродовж останніх 15 років. Яка була потреба в прийнятті цього документу?
- 21-е століття відрізняється від всіх інших перш за все темпами змін і глобалізацією. Сьогодні ми не можемо сказати, що щось відбувається в одній країні і не відбувається в інший, і іншої країни це не стосується.
Також ми не можемо сказати, якщо Україна очікує на певні загрози, то це не стосується інших країн, що ця загроза може реалізуватися лише через 40-50 років. Зміни відбуваються дуже швидко.
Тому суспільство і світова спільнота повинні швидко реагувати на виклики і загрози, які весь час з'являються.
Ці виклики і загрози є економічні, соціальні та екологічні.
- Чого Україна досягла до 2015 року?
- Ми беззастережно досягли успіхів у зниженні смертності немовлят і дітей до 5 років. Це правда.
До того ж за цей час Україна перейшла від радянської системи демографії живонароджених до європейської.
При радянській системі дитина вважалася народженою живою, якщо мала 35 сантиметрів зросту, 1 кілограм ваги і "після відторження від тіла матері зробила самостійно хоч один вдих".
А тепер дитина вважається живонародженою виключно при досягненні 500 грам ваги, і все!
Ви самі розумієте, що тих, кого фіксували як мертвонароджених, сьогодні вважаються живонародженими. Тобто, серйозно підвищується кількість народжених. Але ми очікували істотного підвищення смертності немовлят виключно через статистичні уточненя.
Але, на щастя, цього не сталося, і успіхів добилися ми дуже серйозних. Значно покращились показники здоров'я матерів, але насправді, в цьому особливих проблем і не було.
Також Україні вдалося поліпшити сталий розвиток довкілля. Але тут швидше за все вирішальну роль зіграв економічний спад, а не екологічні заходи - багато підприємств перестали працювати, або скоротили обсяги виробництва.
Успіхом було попередження поширення ВІЛ-інфекції та туберкульозу. Я, особисто, не вірила, що в цій справі буде прогрес.
На жаль, нам не вдалося забезпечити якісну освіту під час усього життя.
Хоча у нас показники дуже хороші - Україна входить десятку країн з найвищим рівнем освіти населення.
Але все ж ці цифри - за рахунок охоплення освітою молоді. Далі - мало хто вчиться. За період життя середньостатистичний європеєць міняє свою професію кілька разів, для цього необхідно постійно вчитися і підвищувати свою кваліфікацію. Держава повинна забезпечити своїм громадянам доступ до освіти протягом всього життя. Але і у людини повинна бути подібна мотивація вчитися. Поки цього не вдалося досягти.
Також не вдалося досягти гендерної рівності і подолати бідність.
Отже, прогресу вдалося досягти не у повній мірі, бо Україна відразу поставила перед собою значно більш амбітні завдання, ніж ті, що були передбачені ЦРТ, та ще й переглядала їх упродовж 2000-2015 років, постійно піднімаючи планку.
- Які ключові завдання для України відносно Цілей сталого розвитку?
Які проблеми демографи акцентують в сфері економіки України?
- По-перше - це подолання надмірної, економічно необґрунтованої і несправедливої нерівності.
Індикатор бідності людства - 1,25 доларів в добу. Добре, що цей індіктор не вживається в межах України, а береться за відлік 5 доларів на добу - цією цифрою керуються для регіонів колишнього СНД.
Беруть її по коефіцієнту купівельної спроможності, а не за обмінним курсом. Але обмінний курс все ж дає про себе знати.
До 2013-го року тенденція була непогана. Я була абсолютно впевнена, що нам вдасться досягти поставленої мети - подолання бідності і нерівності.
Але - сталося те, що сталося.
Ми повинні розрізняти, як досягається економічне зростання: або в інтересах певного кола осіб, або це зростання для всіх громадян всієї країни.
- Як можна досягти економічного зростання?
- Підвищення ВВП на 2% може бути досягнуто трьома способами:
1. Підвищенням експлуатації найманих працівників.
Реально? Цілком.
2. Зростання досягається збільшенням виробництва товарів, які не впливають на рівень життя населення.
Типовий приклад - радянська економіка - випускалися танки і озброєння, а людям від цього краще не ставало.
Зараз також ми витрачаємо велику кількість коштів на озброєння і переоснащення армії. І ми розуміємо, що нікуди від цього не дінемося.
3. Розвиток сервісних галузей промисловості, які розраховані на обслуговування власного населення - випуск товарів народного споживання.
Люди бажають насамперед соціальної справедливості, дивлячись на те, що боялися зростання цін, підвищення тарифів, інфляції і т.д.
Подолання бідності повинно здійснюватися не за рахунок допомоги, а за рахунок забезпечення якісною роботою і гідною оплатою праці. Соціальні допомоги повинні надаватися виключно непрацездатним членам суспільства.
Найголовніше - кожному члену суспільства забезпечити рівні шанси.
Дуже нагальна проблема першого працевлаштування, проблема першого робочого місця.
Є ще одна велика проблема - працевлаштування людей старшого віку - після 45 років практично неможливо влаштуватися на роботу.
Те, що Україна дійсно потребує - це економічне зростання, а також - справедливий розподіл результатів економічного зростання.
Десь 5 років тому Світовий банк виступив з тезою: "Економічне зростання з несправедливим
розподілом результатів гірше, ніж його відсутність".
Ми повинні про це говорити і ставити це в порядок денний Цілей сталого розвитку.
Тільки за рахунок економічного зростання ми зможемо забезпечити доступність якісної освіти, доступність охорони здоров'я і стійко високий рівень життя. Це в ідеалі призведе до довгого і якісного життя населення.
Бо головним індикатором економічного розвитку країни є тривалість життя населення.
- Яка ситуація з тривалістю життя населення?
Тривалість життя у нас зростає. На сьогодні середня тривалість життя в Україні становить 70,4 роки: для чоловіків – це 65,2, для жінок – 75,5" (У 2008-му році - 62,2 и 74,2)
Однак 25% 20-літніх чоловіків не доживають до 60-ти років (жінок - 8%).
Для порівняння в Польщі - це десь 15%. Коли ми говоримо що у нас є проблеми з генофондом нації і підвищеною смертністю, ми повинні розуміти, що чоловіки, особливо сільської місцевості ведуть нездоровий спосіб життя і дуже часто нехтують умовами праці. Велика частина людей в Україні працює в небезпечних і шкідливих умовах праці. Нація повинна відтворюватися. Для цього середньостатистична жінка повинна народити хоча б 2,5 статистичні дитини. В нас ця цифра нижча.
Як одна з найголовніших цілей сталого розвитку України - це боротьба за здорове навколишнє середовище.
Ми повинні розуміти, що ця мета не може бути досягнута за всяку ціну. Можна вимкнути
електрику, можна не палити вугілля і тоді, звісно, природі буде краще. Чи буде при цьому краще людині - це велике питання. Тут потрібен баланс.
Ми не маємо права позбавляти умов життя наступні покоління.
- За рахунок чого Україна може добитися успіху?
- Україна за своїми природними ресурсами в структурі економіки і рівню розвитку сільського господарства може стати житницею Європи або, принаймні, всіх тих країн які потребують продовольства.
Але є тонкощі - сільське господарство у нас не особливо продуктивне. Якщо ми подивимося на те, що виробляє Ізраїль в пустелі і на каменях, і порівняємо з продуктивністю нашого сільського господарства, на наших чорноземах, то виникає багато питань.
Тобто, розвиток сільського господарства має вирішувати три питання:
- Забезпечити Україну продовольством власного виробництва. З цим ми більш-менш справляємося.
- Генерувати дохід виробникам сільськогосподарської продукцію, бо ті гроші, які отримують наші аграрії, це абсолютно неприйнятна сума.
- Не допускати хижацьке використання земельних ресурсів.
Тому кожна територіальна громада повинна сама контролювати стан своїх земельних ресурсів.
Найстрашніше, що ті, хто буде керувати територіальними громадами, не особливо
зацікавлені в заощадженні ресурсів.
Враховуючи економічний стан України в короткостроковій перспективі, наше сільське
господарство цілком може стати успішним.
Але все ж передумовою досягнення всіх без винятку цілей розвитку, як би їх не визначати, є якісне управління і викорінення корупції.
Т.Кулицька
ПроДнепр
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
