|
Статьи сайта
Досвід подорожі без віз
Досвід подорожі без віз: 3 країни, 6 міст, 2 тижні, 1500 км автостопом, 500 доларів на двох
Подорож до Європи - це дорого?
Коли тільки почали говорити про безвіз, багато противників говорили про те, що в українців все одно немає грошей, щоб відпочивати в Європі. Але, насправді, якщо самостійно запланувати свою подорож і знати деякі «лайфхаки», то подорож до Європи може коштувати дешевше, ніж відпочинок на українськомих курортах.
Оформлення паспортів
Ми оформили біометричні паспорти заздалегідь у квітні, коли ще всі сумнівалися, дадуть чи не дадуть безвіз. Записалися в чергу на подачу документів на початку квітня, в кінці квітня подали документи. Записуватися в чергу на igov.org.ua потрібно рівно о 12 ночі, коли бази даних оновлюються. Процедура подачі документів зайняла 15-20 хвилин. Ми попросили залишити старі закордонні паспорти, просто написали заяву, що паспорт потрібен для запланованої подорожі. Забрали паспорти в кінці травня, тоді вже почався ажіотаж (бо люди впевнилися, що безвіз - це вже реальність), тому довелося почекати в черзі близько години.
Записатися в електронну чергу на Igov мені здається кращим варіантом. Так ти приходиш рівно в призначений час. Приходити просто в паспортний центр - взагалі якийсь страшний квест. Паспортний центр відкривається о 9 ранку, о восьмій починають роздавати талончики на місця в черзі на цілий день. Місць цих дуже мало, і тому подейкували, що люди займали чергу о третій ранку, щоб потім о восьмій встигнути взяти талончик. Ще ми бачили «рішал», працівників паспортного центру, які на подачу документів підкликали людей по прізвищах. Нас дивувала ось ця впевненість людей в тому, що швидко паспорт можна отримати тільки тоді, коли у тебе є знайомий в паспортному столі, або що потрібно комусь дати хабар.
Купівля квитків
Ми купили квитки на Wizzair, там часто бувають розпродаж 20-50%. Щоб купити квитки зі знижкою, потрібно оформити річну передплату на Wizzair-клуб, вона коштує близько 30 євро. Якщо купувати квитки за пару тижнів до вильоту, то з України вони дорожче, а ось з деяких міст Європи можна знайти квитки за 10$ в одну сторону з людини.
З вильотом з України теж можна купити дешеві квитки, але купувати їх потрібно за 8-12 місяців. Квитки Дебрецен-Париж, Мілан-Дебрецен, плюс wizzair-клуб на рік вийшли нам приблизно 80 доларів за двох. В квиток входила маленька ручна поклажа розміром 40 x 30 x 15 см. Дебрецен - містечко в Угорщині в 125 км від кордону з Україною. Тому ще пішла сума на проїзд Дніпро-Львів, Львів-Чоп, Чоп-Дебрецен. .
Разом на проїзд в одну сторону ми витратили майже дві доби, довелося спати в аеропорту в Дебрецені, бо літак вилітав рано-вранці. На такий випадок я беру спальник (можна брати легку ковдру - її можна взяти в літак на додачу до ручної поклажі), надувну подушку, маску на очі беруші.
Перетин кордону
Ми купили квиток з Чопа відразу до Дебрецена, так він коштував 250 грн. Якщо купувати два квитка окремо, то квитки коштують 80+220 грн. За один квиток економія близько 50 грн за одного. Електрички дві: Чоп-Захонь, Захонь-Дебрецен, а квиток один.
Ми пройшли український прикордонний контроль на ж/д вокзалі в Чопі. Прикордонники запитали про мету поїздки, чи веземо ми якісь історичні цінності та суму готівкою більше, ніж 10000 євро. На останньому питанні було складно не засміятися, так як весь наш бюджет становив 500 $. Їхали на електричці ми хвилин 20. Угорські прикордонники зайшли, коли електричка приїхала на станцію в Захонь. Вони перевірили паспорта, запитали, куди їдемо і попросили відкрити сумки і зверху оглянули вміст. Ми заздалегідь підготували роздруківки підтвердження бронювань готелів, квитки на літак, навіть зробили страховку, але ці папери ніхто не запитав. Перетин кордону, включаючи проходження українського прикордонного контролю і очікування електрички, зайняло менше години. Далі ми пересіли в електричку Захонь-Дебрецен.
Загалом, переїзд кордону з Європою на електричці вийшов досить комфортний. Принаймні, можна розрахувати час свого прибуття і знати, що дорога не займе занадто багато часу. На відміну від переїзду кордону на машині, коли можна чекати в черзі кілька годин.
До речі, назад ми переїжджали кордон з Захоні в Чоп вночі на таксі за 300 грн, бо електрички в цей час вже не ходили. Вночі черги на кордоні невеликі, 4-5 машин в кожне віконце.
Житло
У Франції та Італії два ліжка в хостелі стоять майже стільки, як і двомісний номер (швидше за все, з душем і туалетом на поверсі): від 50 доларів за ніч. Бронювати готелі можна на сайті booking.com. Зверніть увагу, що майже при всіх бронюваннях сайт вимагає номер карти і намагається заморозити суму на ній. Тому, якщо ви не впевнені, що будете там зупинятися, то варто вводити номер карти, на якій немає грошей. При бронюванні апартаментів потрібно бути уважним: наприклад, я побачила гарні апартаменти за 40 євро в Мілані і зробила бронювання, а тільки потім побачила, що до ціни додається прибирання номера, всілякі податки і вартість прання постільної білизни.
Звичайно ж, якби ми бронювали житло вартістю від 50 доларів за ніч по всьому нашому маршруту, то нашого бюджету в 500 доларів не вистачило б навіть на проживання.
А в Марселі ми скористалися сервісом Airbnb.com і знімали кімнату у місцевої мешканки за 30 доларів за ніч. До речі, можна забронювати через цей сервіс тільки перший день проживання, а за подальші дні платити безпосередньо господареві, так як сервіс забирає комісію близько 10 $, і тому за другу ніч ми заплатили господині готівкою 20 $.
Couchsurfing - ідеальний варіант для бюджетного туриста, завдяки якому можна ночувати у місцевих жителів безкоштовно. Але при реєстрації новачкові дається тільки 10 заявок на тиждень, і їх навряд чи вистачить на пошук хоста (людини, у якої ви зупинитеся). Можна купити підписку, зробивши пожертвування сайту на 50 доларів або спочатку прийняти гостя у себе вдома, і після того, як він напише відгук про перебування у вас, вам зарахується 3 місяці безлімітних заявок.
Ми знайшли нічліг за допомогою цього сервісу в Ліоні, в української дівчини з Острога, яка вийшла заміж за француза. Ще ми 3 дні жили в Ніцці поруч з центром міста у хлопця, який кілька років працював кухарем в Москві. Звичайно ж, сouchsurfing - це не безкоштовний готель, потрібно буде дотримуватися розпорядку дня господаря, вийти або прийти додому, коли буде зручно йому, прибирати за собою, розважати хоста розмовами і бажано подарувати якийсь сувенір зі своєї країни.
Нам порадили додаток Makemytrip - за допомогою нього можна знайти супер-знижки на проживання. У Парижі ми заплатили 70 євро за 3 ночі в готелі в 5 км від центру, недалеко від кварталу Дефанс в бутік-готелі, який коштував 140 євро за ніч. У Мілані ми жили в бізнес-готелі 4 * зі сніданками за 80 євро на двох за три дні. Правда, готель був на виїзді з міста, в 2 км від зупинки трамвая, але все одно це було навіть дешевше, ніж хостел. Додаток вимагає повну передоплату за проживання і ще потрібно заплатити туристичний збір 1-2 євро з людини за ніч, але цей збір потрібно платити у всіх готелях.
Їжа
Ми очікували, що ціни на їжу будуть величезні, тому взяли все з собою: розчинні пюре і супи, «мівіну», арахіс і насіння, банку протеїнового коктейлю, шоколадні батончики. Але якщо купувати їжу в супермаркеті і готувати самому, то ціни на їжу не такі вже й захмарні.
У Франції, Італії та інших країнах Європи є мережа дешевих супермаркетів «Lidl», в яких ціни на їжу майже такі ж, як в Україні. Наприклад, літр молока коштує від 1 євро, пакет сосисок 1.5 євро, літр йогурту від 1 євро. В булочних Парижа дивовижні круасани стоять 1 євро, багети близько 1 євро, тістечка - 2.5-3.5 євро. Ще дуже рятує те, що в Парижі на кожному кроці питні фонтанчики, та й в інших містах можна пити воду з-під кранів.
До речі, Італія виявилася дешевшою, ніж Франція: гамбургер в Макдональдсі коштує 1 євро, а піца в ресторані від 6-8 євро. У Франції гамбургер коштує 1.5 євро, а ціни на їжу в ресторанах стартують від 10 євро, за м'ясну страву доведеться віддати 15-20 євро.
Також варто нагадати, що «Макдональдс», так само як і в Україні - це ще й мережа безкоштовних туалетів, в крані можна набрати воду в пляшку, а в приміщенні знайти розетку і безкоштовний вайфай.
Пам'ятки
Вхід майже в усі пам'ятки Парижа, Франції та Італії коштують 9-12 євро. Цікаво, що вхід для жителів Євросоюзу молодшіх 25 років безкоштовний. На жаль, українські студенти поки не можуть скористатися цією можливістю. Піднятися на Ейфелеву вежу, на Тріумфальну арку або на Собор Паризької Богоматері - все ті ж 9-12 євро. Ця магічна сума переслідувала нас всю поїздку, а ми навіть придумали, як визначити, платна пам'ятка чи ні. Якщо ви побачили красиву будівлю, поруч немає охоронця і стенду з написом «Tickets», то можна йти далі. Так ми пройшли в безкоштовний музей в Парижі в малому палаці.
Ще важливі визначні пам'ятки у Франції - це католицькі собори, а вхід в них безкоштовний. А ще, наприклад, в Ліоні і Марселі навколо собору знаходяться оглядальні майданчики з видом на місто. Теж безкоштовні. Та й у самому Парижі шалено багато безкоштовних архітектурних пам'яток! Так що, якщо час обмежений, то можна і не ходити по платних музеях, а насолоджуватися атмосферою міста. Безкоштовно.
Єдина пам'ятка, за вхід на яку ми заплатили - це оглядальний майданчик на даху собору Дуомо в Мілані (9 євро). Хотіли розщедритися на вхід всередину (3 євро, єдиний платний вхід в собор з усієї нашої поїздки), але час роботи собору був до 6 вечора, а ми вирішили сходити о 5:10, тому, довелося вибирати, або дах, або зайти всередину. Так що, якщо хочете потрапити до закриття, приходьте раніше, і врахуйте час на чергу за квитками. Також, як наприклад, в Дуомо, якщо час закриття оголошено 6 вечора, то вже в половину шостого туристів починає виганяти охорона.
Проїзд
Значна частина денного бюджету йшла на переміщення по місту. У Парижі ми купили 10 поїздок на метро за 15 Євро, в Марселі 10 поїздок 13 Євро, в Ліоні і Ніцці ходили пішки, в Мілані проїзд на метро або трамваї 1.5 євро по центральній зоні (тільки в схемі транспорту розібратися набагато складніше, ніж в тому ж самому Парижі). До речі, проїзд з Ніцци в Монако коштує 1.5 євро на автобусі. Непогана можливість побувати ще в одній країні!
Проїзд між містами на автобусі в середньому коштує 20-30 євро. Можна знайти попутника через сайт blablacar, тоді доїдете швидше, і вартість поїздки буде плюс-мінус 20 євро. Тільки щоб знайти машину у Франції, потрібно при реєстрації вибрати країну проживання Франція, український blablacar поїздки до Франції не показує.
Автостоп
Між містами ми їздили тільки автостопом. В цілому ми проїхали 1500 км. Найскладнішою виявилася дорога з Марселя в Ніццу, 200 км ми їхали близько 8 годин. 500 км з Парижа до Ліона ми проїхали рекордно швидко: на одній машині за 4-5 годин. Тільки для того, щоб успішно зловити машину з Парижа, потрібно виїхати за бокову межу міста. Ми їхали на електричці до містечка Villabe, проїзд коштував 9 євро за одного. Для того, щоб подивитися, в якому місці найкраще зупиняти машину, можна використовувати сайт Hitchikingwiki. Там є карта, на якій вказані точки старту автостопу з відгуками мандрівників.
Потрібно пам'ятати, що автостоп на платних автобанах офіційно заборонений. Але якщо виходити з машини і чекати наступну на заправках, то проблем не буде. Машини виїжджають з заправок повільно, і встигають вас побачити (на трасі машини проносяться зі швидкістю 120 км/год). Можна завантажити на смартфон додаток maps.me з офлайн картами, і стежити за мапі, де знаходиться наступна заправка, і попросити зупинити водія саме на ній.
Пару раз ми знехтували цим правилом, і піддалися на вмовляння водія зупинити на з'їзді з траси. Це була погана ідея: біля поворотів і з'їздів стояти небезпечно, і довелося йти пішки до наступної заправки. Йти вздовж траси, навіть по узбіччю, коли навколо проносяться машини зі швидкістю 120 км/год не дуже приємно. Один раз нами зацікавилася поліція, коли ми стояли за автоматом-пропуском на платний автобан. Вони перевірили документи, сказали, що автостоп на платному автобані заборонений і наказали йти на безкоштовну державну трасу. Можливо, поліція була в «бойовій готовності», тому що ми їхали в Ніццу за день до святкування дня взяття Бастилії і на річницю теракту планувався приїзд президента.
Поїздка по безкоштовній трасі по-своєму цікава: ви проїжджаєте повз мальовничі містечка, можна встигнути розглянути природні красоти, тому, що їдете зі швидкістю 50-60 км на годину. Взагалі-то непогана ідея для подорожі: орендувати машину і проїхати вздовж південного узбережжя Франції.
Автостоп в Італії взагалі офіційно заборонений. Але ми досить швидко доїхали з Ніцци до Мілана. Тут теж потрібно пам'ятати про те, що виходити з машини і чекати наступну потрібно тільки на заправках.
Мова
Складнощів з мовою у нас взагалі не виникало, вистачало знання англійської. Ми їхали з аеропорту Був'є до Парижа теж автостопом з водіями, які знали тільки французький, а ми знали тільки «bonjour» і «merci». Вистачає тільки посміхатися і кивати - і ти вже говориш на будь-якій мові світу. Під час автостопу між містами всі водії знали англійську, і за дорогу ми встигали обговорити геополітичну ситуацію, ціни на їжу і житло. Бажано тільки послухати, як вимовляються назви міст, щоб сказати водієві, коли сідаєш в машину. Тому, що, наприклад, Марсель вони вимовляють як «Марсей», а Ніцца - «Ніс».
Висновок
Звичайно, якби ми жили тільки в готелях, харчувалися в ресторанах кожен день, відвідували всі платні пам'ятки і платили за проїзд між містами, то бюджет нашої поїздки виріс би в 2-3 рази. Але, з іншого боку, у нас не було мети дуже вже економити. Я навіть купила кілька сувенірів: 5 брелоків з Ейфелевою вежею за 1 євро, книгу "Маленький принц" на французькій за 7 євро і 2 комплекти білизни по 10 євро кожен в H & M (а що, кажуть же, що у Франції потрібно купувати нижню білизну!) .
При бажанні можна подорожувати по Європі майже безкоштовно, їздячи автостопом, користуючись couchsurfingом і знаходячи дешеву або взагалі безкоштовну їжу. Було б бажання.
Маргарита С
Комментарии пользователей
|
|
|
|
|
